Мені набридло моє становище . Але на жаль я нічого не можу вдіяти...Хочю знайти роботу , але таку , яка була зв'язана з музикою чи театром або танцями.Я вже шукаю декілька місяців і все безрезультатано.А іти куди-небудь...не знаю , скільки не шукала нічого не має.А моїй сім'ї взагалі байдуже до мене ...їм навіть байдуже до мого вступу ... Інколи в мене складається враження , що мене просто не помічають. Моя мама взагалі помішалась ... ні поговорити , ні розказати , ні подумати ... я не знаю її , це не моя мама. Я вже не можу дивитись на їхні кислі лиця . Мені нестерпно цілими днями сидіти вдома , я просто божеволію !Мої друзі і знайомі забили на мене з високої гори ...хто б сумнівався!? Ось сижу цілими днями в неті...аж тошно. Якби мені запропонували поїхати на безлюдний острів , я б погодилась! Хочю повернутись в дитинство , коли мені було років 8 хоча б...а як би я знала , що в моєму житті все складеться саме так , я б з самого дитинства робила все ,щоб змінити майбутнє.Куди мені діватись? За що братись? Я втомилась , я просто втомилась ...я хочю ,хоча б ,нормального життя. Інші батьки хоч якось стараються , щоб їхня дитина розвивалась , щоб у неї в житті все було добре , а моїй "як до стєнки". Замість того що б підтримати мене , вона навпаки "грузе"...і всі навколо починають :життя сурове , зараз тяжко жити , всі навколо погані т.д.З такими темпами я взагалі нічого не досягну в цьому житті ...скоро в псих-лікарню попаду.Я не живу - я існую . А це найгірше...